Вчора дивилася гарний фільм про Східну Німеччину 80-х. Про їхню штазі. Орвелівська атмосфера тотального стеження навіть не за інакомислячими чи опозиційними, а просто мислячими.
І, що подумалось...
Ті, хто сьогодні мріють про те, що будуть заганяти когось до традиційного, православного, хз якого щастя усілякими залякуваннями, обмеженнями й заборонами, — то зазвичай учорашні проли. Вчорашніх дисидентів чи їхніх нащадків серед них нема. Ці особі просто хочуть жити, як вчорашня емгебе чи штазі, в ідеалі - як партноменклатура.