Анонс: у Києві представлять книжку про агентуру НКВС-КДБ у православному єпископаті
- Open Media Ukraine
- 31 трав.
- Читати 2 хв

Видавництво Українського католицького університету запрошує цієї неділі, 1 червня, на презентацію книжки Романа Скакуна «Агентура НКВС–МДБ–КДБ у православному єпископаті України (1939–1964): формування, функції, моделі поведінки».
Захід відбудеться в межах Книжкового Арсеналу на видавничій сцені, початок о 13:00.
У цьому дослідженні на підставі недавно розсекречених архівів колишнього КДБ УРСР вперше реконструйовано персональний склад агентурної мережі в післявоєнному православному єпископаті України, висвітлено конкретні завдання, що ставилися перед єпископами-агентами, і методи контролю за їх роботою.
Окрему увагу приділено залученню агентури з єпископату до реалізації радянської атеїстичної політики за правління Микити Хрущова.
Учасники події: Роман Скакун, а також Володимир В'ятрович, Віктор Єленський, Андрій Когут, Наталія Шліхта. Модерує Олег Турій.
«За останні тридцять років, завдяки «архівній революції» початку 1990-х, відбувся величезний поступ у розумінні тих механізмів контролю над суспільством, на яких був опертий радянський режим: механізмів репресій, пропаганди, соціяльної інженерії, — пише у передмові автор Роман Скакун, нині воїн ЗСУ. — Втім, через незавершеність згаданої «революції» і недоступність або знищення архівів КДБ в більшості колишніх радянських республік, одна з важливих «скріп» цього режиму майже цілком випала з поля уваги істориків і – з огляду на брак конкретного матеріялу та надмір простору для гостросюжетних фантазій – досі лишалася прерогативою більш або менш сумлінних публіцистів. Мова про розгалужений агентурний апарат радянських органів безпеки, який почав формуватися одразу ж після приходу більшовиків до влади і набув завершених обрисів уже в середині 1920-х років. Не випадкові «доноси», а планомірні агентурні донесення, оформлені у справи-формуляри чи групові розробки, були основою для репресій (частковим винятком став тільки період масових операцій 1937–1938 рр., коли реальні розробки не поспівали за спущеними згори лімітами). Саме внутрішня агентура була вирішальним чинником розгрому націоналістичного підпілля та викриття різного роду «антирадянських» угруповань. Нарешті, саме структурований агентурний апарат був головним інструментом контролю над різними сегментами радянського соціюму: керівними радянськими та партійними кадрами, науковою та творчою інтелігенцією, працівниками ключових установ та підприємств, молоддю, «церковниками» тощо».
Ексклюзивно придбати книжку можна на стенді «Видавництва УКУ» (D1.39)

Comments